З 1 січня 2026 року набере чинності закон №4681-ІХ, який запроваджує кардинально нову модель підтримки сімей з дітьми. У фокусі – суттєве збільшення фінансової допомоги та нові соціальні програми і буде кілька ключових змін:
- Одноразова виплата при народженні підвищується до 50000 грн.
- Вводиться щомісячна допомога на догляд за дитиною до 1 року у розмірі 7000 грн.
- Загальна сума виплати становитиме 134000 грн.
Для порівняння: поточна сума допомоги – 41280 грн – була встановлена ще у 2014 році. Вона виплачується частинами: одноразово – 10 320 грн, а решта суми розтягується на три роки рівними щомісячними платежами по 860 грн.
Отже, у номінальному грошовому еквіваленті сума допомоги зросте більш ніж у три рази (з 41 280 грн до 134 000 грн). Це підвищення виглядає значним, особливо зважаючи на складні реалії української економіки.
Валютний тест: чи справді нас чекає триразовий ріст?
Втім, будь-який аналіз буде неповним без урахування курсу долара, адже «долар по 8» – це реальність, що залишилася у далекому 2014 році.
Тоді, на початку липня 2014-го, 41 280 грн дорівнювали $3510,66 (за курсом НБУ).
Сьогодні реалії інші. Якщо взяти прогнозний курс на початок 2026 року – в середньому 42,3 гривні за долар, – то нова сума, 134 000 грн, дорівнюватиме лише приблизно $3170,48.
Загальна сума допомоги на догляд за дитиною (у тис. дол.)
Виходить, що у порівнянні доларового еквівалента допомога не просто не зросте пропорційно в три рази, а й буде на 10% нижчою за ту, яку отримували батьки у 2014 році. До того ж, нова сума буде виплачуватися протягом одного року, а не трьох, як це відбувається зараз. Тож, що робити молодим батькам – радіти чи плакати? Щоб отримати максимально повну картину, ми вирішили порівняти суми допомоги з іншим надійним індикатором – середньою заробітною платою.
Скільки середніх місячних зарплат покриває допомога на дитину?
Середня заробітна плата – це ключовий показник, який відображає реальну вартість споживчого кошика і є результуючим фактором, що балансує попит на працю з фактичними потребами домогосподарств. У 2014 році, коли виплата з’явилася, 41 тисяча гривень дорівнювала майже 12 середньомісячним заробітним платам. Це було закладено як фінансова основа для підтримки. На жаль, під тиском інфляції та економічної кризи виплата швидко і стабільно знецінювалася. Фактично, станом на 2025 рік допомога складає менше ніж дві місячні середні зарплати, що в шість разів менше за первинний задум. Вже у 2015 році сума допомоги покривала лише 9,5 середніх зарплат, у 2016 — 7,7, у 2017 — 5,6. Спадний тренд був поступовим, але стабільним.
Підняття виплат, закладене у бюджет 2026 року, суттєво покращує ситуацію. Якщо робити математичний прогноз за найбільш збалансованою поліноміальною моделлю, то середня місячна зарплата в Україні у 2026 році складатиме приблизно 27 500 грн, а отже нова державна допомога на дитину покриватиме близько 5 місячних заробітних плат – в 3 рази вище за теперішнє значення. Хоча у реальному співвідношенні, це повертає нас лише на рівень початку 2017 року.
Ми також спробували розрахувати, яку суму держава має виплачувати молодим батькам, щоб виплата повернулася хоча б на рівень 2014 року (коли вона з’явилася). Ми, звісно, не можемо точно знати, якою буде середня місячна зарплата в Україні через 2 роки: і політична, і економічна, і військова ситуація лишаються непередбачуваними. Проте орієнтуючись на прогнозовані середні зарплати у 2026 році, ми дійшли висновків, що з математичної точки зору для відновлення логіки існуючої виплати, сума допомоги має складати не менше 313 000 гривень: 11,4 середні місячні зарплати (27,500*11,4).
Та це лише порівняльний аналіз. Глибший розрахунок бажаної виплати має включати не лише співвідношення, визначене оптимальним 12 років тому, але і нові фактичні реалії.
Що думають українці?
Для повноти дослідження, ми вирішили запитати українську молодь. Далі ми наводимо дані, зібрані серед 208 респондентів, віком від 18 до 49 років, які вже мають дітей, не мають дітей, і планують мати дітей у найближчому майбутньому. Респонденти оцінювали розмір та справедливість існуючої допомоги та поділилися думками щодо того, якою мала би бути мінімально достатня допомога держави на догляд за дитиною.
Мова в питаннях йшла окремо про період в один рік (тривалість виплат, яка планується з 2026 року) та період у три роки, бо саме стільки часу молоді батьки отримують допомогу зараз, і ця різниця періодів значно впливає на сприйняття суми виплат: тоді як більше половини респондентів вважають нову суму допомоги – 134 000 грн – достатньою в періоді одного року, лише 3,8% рахують, що її достатньо на період у 3 роки, а саме стільки тривають виплати зараз. Ми також поставили українцям відкрите питання: «Якою, на вашу думку, має бути мінімальна достатня допомога від держави на перші три роки життя дитини?»
Суми у відповідях варіюються від 134-150 тис. грн. за весь період, що по суті дорівнюють новій сумі допомоги, до 750 тис. грн., і навіть 1 мільйона. Та найбільш популярною відповіддю все ж є сума, близька до 300 тис.грн., що відповідає логіці наших розрахунків. Найчастіше у відповідях звучать суми в 280, 300 та 350 тис.грн., а також пропозиції місячних виплат, від 8 до 15 тис.грн. на місяць. Частина респондентів погоджується, що навіть кілька тисяч на місяць — це вже хороший бонус. Ще частина пропонує нараховувати допомогу пропорційно до податків, які сплатили батьки, або ж крім допомоги, надавати молодим батькам податкові пільги. Дехто вважає, що оскільки Україна у війні, навіть мінімальні підвищення — це вже позитивне зрушення, особливо з урахуванням пакунку малюка і допомоги гуманітарних фондів з дитячим харчуванням, підгузками та іншими важливими товарами. Поширеною також є думка, що найкраща допомога — це створення таких умов праці для молоді, які б гарантували гідний рівень життя, за якого народження дитини не буде відчуватися як тягар. Зокрема, наголошують на допомозі з житловою проблемою молодим сім’ям, вважаючи, що відсутність власного житла — це основна перепона для народження дітей.
Цікаву динаміку демонструє розподіл відповідей залежно від наявності батьківського досвіду. Серед респондентів, які вже мають дітей або планують поповнення (99 осіб), сприйняття реформи є оптимістичнішим: 65 опитаних (65,7%) вважають нову суму в 134 000 грн достатньою на один рік, однак розтягування цих коштів на трирічний період задовольняє лише п’ятьох (5,1%). Щодо оцінки необхідного рівня підтримки, запити цієї групи є доволі прагматичними: і мода, і медіана становлять 300 000 грн, тоді як середнє арифметичне підвищується до 470 000 грн за рахунок окремих відповідей із вищими очікуваннями.
Натомість респонденти, які наразі не мають дітей (109 осіб), виявилися значно критичнішими у своїх оцінках. Лише 41 із них (37,6%) назвали запропоновану річну виплату достатньою, і тільки троє (2,8%) погодилися, що її вистачило б на три роки. Показово, що фінансові очікування цієї групи виявилися навіть вищими за батьківські: за аналогічної медіани у 300 000 грн середній запит бажаної допомоги сягає 530 000 грн. Це може свідчити про те, що молодь без досвіду батьківства схильна закладати в бюджет на дитину більші ризики та вищі стандарти фінансової безпеки.
Висновки
Орієнтуючись на прогнозовані середні зарплати 2026 року та прагнучи відновити логіку 2014 року (11,4 СЗП), ми дійшли висновку, що для відновлення реальної вартості сума допомоги має складати не менше 313 500 гривень. Як показують результати опитування, приблизно таку ж суму вважають достатньою і українці, при чому як ті, що вже мають дітей, так і ті, хто планують цей крок.
Підсумовуючи, ініціатива щодо збільшення допомоги – це беззаперечний крок уперед після десятиліття стагнації показників. Однак, як показує наше зіставлення із середньою заробітною платою та курсом долара, номінальне зростання не дорівнює відновленню купівельної спроможності. Державна допомога робить “стрибок” від рівня 2025 року до рівня 2017-го, але досі залишається вдвічі меншою за первісний економічний стандарт, закладений у 2014 році. Це ставить перед нами важливе питання: чи повинна допомога лише наздоганяти інфляцію, чи вона має відновлювати реальний соціальний стандарт, підтримуючи сім’ю на рівні, який відповідає економічним потребам сьогодення?
Автори: Кіслова Ганна, Ксьонз Дар’я, Козолуп Олег, Куценко Олег, Гук Ангеліна, Довбаш Володимир. Студенти MPPG27 KSE.