Державна служба статистики України визначає інфляцію через індекс споживчих цін (ІСЦ). Це показник, який відображає, як змінюється вартість фіксованого набору товарів і послуг, що їх купують домогосподарства.
У цей “кошик” входять продукти харчування, одяг, комунальні послуги, транспорт, медицина, освіта та інші категорії витрат. Кожна з них має свою вагу залежно від того, яку частку в бюджеті середнього українця вона займає.
Хоча Держстат визначає одразу Індекс споживчих цін та Базовий індекс споживчих цін, на графіках вказано лише ІСЦ.
Індекс споживчих цін (ІСЦ) – це “загальна” інфляція, яку публікує Держстат. Він враховує всі товари та послуги зі споживчого кошика без винятків: продукти, паливо, комуналку, адміністративно регульовані тарифи.
Тобто ІСЦ показує реальну зміну вартості життя тут і зараз – з усіма сезонними коливаннями та короткостроковими стрибками цін.
Базовий індекс споживчих цін (БІСЦ) – це той самий показник, але “очищений” від найбільш волатильних компонентів.
З БІСЦ виключають товари та послуги, ціни на які сильно коливаються або залежать від зовнішніх факторів: передусім сирі продукти харчування (овочі, фрукти), енергоносії, а також адміністративно регульовані тарифи. Мета – побачити більш стабільний, трендовий рух інфляції.
Ключова різниця – у призначенні. ІСЦ потрібен для оцінки фактичного рівня інфляції, індексації доходів і соціальних виплат. БІСЦ використовують аналітики та Нацбанк, щоб зрозуміти фундаментальний інфляційний тиск в економіці і приймати рішення щодо монетарної політики.
Простий приклад: якщо через неврожай різко дорожчають овочі, загальний ІСЦ може підскочити. Але базовий ІСЦ зміниться менше або взагалі залишиться стабільним – бо цей стрибок вважається тимчасовим і не відображає довгострокову тенденцію інфляції.
