У довгостроковій динаміці кількість пожеж в Україні проходить кілька чітких фаз. Після поступового зниження у другій половині 1990-х формується нова хвиля зростання, яка закладає основу для більш високих рівнів у 2000-х:
- початок 2000-х характеризується різким погіршенням наслідків пожеж. Саме в цей період фіксуються пікові значення смертності та значні втрати інфраструктури. Це один із найбільш критичних відрізків за людськими втратами за весь період спостереження
- у 2004–2007 роках пожежі виходять на стабільно високий рівень. Це перший тривалий “плато-період”, коли кількість інцидентів і матеріальні збитки утримуються на підвищених значеннях без різких провалів
- 2010–2012 роки – структурний перелом із новим максимумом. У цей період формується новий рівень інтенсивності пожеж, який перевищує попередні піки і задає вищу базу для наступного десятиліття
- після 2014 року кількість пожеж зростає майже безперервно до кінця десятиліття. Абсолютний пік фіксується напередодні 2020 року — це найвищий рівень за весь доступний період.
Водночас смертність демонструє протилежний тренд. Після піків 2000-х кількість загиблих поступово знижується, навіть попри зростання кількості самих пожеж. Це ключова структурна зміна — інцидентів більше, але вони рідше завершуються летально.
Після 2020 року спостерігається різке зниження кількості пожеж. Водночас показники загиблих і травмованих не падають пропорційно, що свідчить про збереження високої небезпечності окремих випадків.
